Перелік ключових компетентностей.
Ключова компетентність – це об’єктивна категорія. Яка фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень тощо, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини.
1.Уміння вчитись
Уміння вчитися слід розуміти як цілісне індивідуальне психологічне утворення.
Уміння вчитись передбачає, що учень:
- сам визначає мету діяльності або приймає учителеву;
- проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
- організовує свою працю для досягнення результату;
- відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі;
- усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;
- має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.
2.Соціальна компетентність
Передбачає здатності аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільства, визначаючи в них власне місце , проектувати стратегію свого життя з урахуванням інтересів і потреб різних соціальних груп, відповідно до соціальних норм і правил.
3.Загальнокультурна компетентність
Стосується сфери розвитку культури особистості та суспільства у
всіх її аспектах, що передбачає передусім формування культури між
особистісних відносин, оволодіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, принципи толерантності, плюралізму.
4.Здоров”язберігаюча компетентність
Під цим поняттям слід розуміти характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я - свого та оточення.
5.Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій
Передбачають здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці. Вони пов’язані з якостями технічно та технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах інформаційного суспільства.
6.Громадянська компетентність
Передбачає вміння орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування.
7.Підприємницька компетентність
Передбачає здатності співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку.
МЕТОДИЧНИЙ БАНК
Інновації на уроках
НЕСТАНДАРТНИЙ УРОК
І.Особливості, типи, форми проведення
Під нестандартним уроком розуміють імпровізоване навчальне заняття з нетрадиційною структурою. Нестандартні уроки підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають перевантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.
Найбільш поширеними формами таких уроків є:
- Лекція;
- Семінар, залік;
- Конференція;
- Диспут;
- Інтегрований урок;
- Ділова гра;
- Комп’ютерний урок
Шкільна лекція (усний виклад учителем навчального матеріалу протягом одного заняття).
Обов’язкові атрибути шкільної лекції:
- На дошці обов’язково записати тему та план, цифровий матеріал;
- Під час читання лекції виділяти інтонацією початок нового пункту плану, головне у питаннях. допомогти записати те, що гірше висвітлено в підручнику, уникати монотонності, вести разом з учнями записи;
- Обов’язково після кожного питання та в кінці лекції використовувати зворотній зв’язок;
- Використання наочності підвищує ефективність лекції
на 20-30%.
Урок-семінар застосовується у старших класах, зазвичай після проведення лекцій. Передбачає обов’язкове оголошення питань, винесених на семінар, не менше, ніж за тиждень. Завдання мають бути різноманітними (тези, конспект, схема, карта, дослід тощо), посильними. Дати список рекомендованої літератури. семінар може проводитися як з метою вивчення нового матеріалу, так і з метою узагальнення знань чи опрацювання додаткових джерел та поглиблення знань.
МЕТОДИЧНИЙ БАНК
СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ
І. Проблемне навчання.
Проблемне навчання – організація навчального процесу, що передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв’язанні. Це веде до ґрунтовного засвоєння й закріплення наукових положень, розвиває творче мислення й здатність до самостійної діяльності. Проблемна ситуація завжди базується на суперечності.
Навчальна проблема – суперечність між старою та новою інформацією. Проблемне питання завжди містить тезу та антитезу.
ІІ. Групові (колективні) технології навчання
Це така організація навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями (взаємо навчання) у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.
Найбільш поширеними зараз є робота в парі та групове розв’язання проблемних завдань.
Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоювання та передачі інформації. Сприяють формуванню формування комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність.
ІІІ. Ігрові технології навчання
Технологія ігрового навчання – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, “проживання” ситуації).
Зараз у дидактиці поступово відмовляються від терміну “гра” (асоціація з розвагами, акцент на зовнішній стороні), віддають перевагу терміну “імітація” (акцент переноситься на внутрішню сутність дії).
Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвиток творчих здібностей, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання тощо.
ІV. Технологія проектного навчання
Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним практичним результатом (проектом). Проектом може бути відеофільм, стіннівка, альбом, доповідь, комп’ютерна презентація тощо.
Метод проектів передбачає використання індивідуальної, парної, групової роботи.
Проекти можуть бути дослідницькими, творчими, рольовими, інформаційними, прикладними.
V. Технологія формування критичного мислення
Критичне мислення – мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших. Параметрами критичного мислення є: особистісне ставлення до об’єкта, аргументованість висновків, логічність викладу, здатність змінити позицію на основі контраргументу.
НЕСТАНДАРТНИЙ УРОК
І.Особливості, типи, форми проведення
Під нестандартним уроком розуміють імпровізоване навчальне заняття з нетрадиційною структурою. Нестандартні уроки підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають перевантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.
Найбільш поширеними формами таких уроків є:
- Лекція;
- Семінар, залік;
- Конференція;
- Диспут;
- Інтегрований урок;
- Ділова гра;
- Комп’ютерний урок
Шкільна лекція (усний виклад учителем навчального матеріалу протягом одного заняття).
Обов’язкові атрибути шкільної лекції:
- На дошці обов’язково записати тему та план, цифровий матеріал;
- Під час читання лекції виділяти інтонацією початок нового пункту плану, головне у питаннях. допомогти записати те, що гірше висвітлено в підручнику, уникати монотонності, вести разом з учнями записи;
- Обов’язково після кожного питання та в кінці лекції використовувати зворотній зв’язок;
- Використання наочності підвищує ефективність лекції
на 20-30%.
Урок-семінар застосовується у старших класах, зазвичай після проведення лекцій. Передбачає обов’язкове оголошення питань, винесених на семінар, не менше, ніж за тиждень. Завдання мають бути різноманітними (тези, конспект, схема, карта, дослід тощо), посильними. Дати список рекомендованої літератури. семінар може проводитися як з метою вивчення нового матеріалу, так і з метою узагальнення знань чи опрацювання додаткових джерел та поглиблення знань.
|