На полювання разом  з бароном Мюнхаузеном

    Одного разу я сидів біля вікна і читав книжку про барона Мюнхаузена. І саме в цей час хтось постукав у двері. Я відчинив і бачу: переді мною стоїть сам барон Мюнхаузен. Я здивовано спитав:

-         Ви справжній барон Мюнхаузен?

-         Так. Я завітав до тебе, щоб запросити на полювання, бо я не знаю вашої місцевості.

Я з радістю погодився. Але ж у мене немає рушниці! До того ж і стріляти я не вмію.

- Не хвилюйся! – сказав    Мюнхаузен. - У мене з собою дві рушниці. Одну дам тобі, а друга буде мені. І стріляти влучно тебе навчу. В цьому я справжній майстер!

   Через годину ми пішли в степ на полювання. Але ні зайця ,ні фазана, ні куріпок було не чути і не видно. Ми вже хотіли повертатися, аж тут несподівано з кущів вискакує велетенський заєць. Я схопив рушницю і вистрелив: «Бах! Бах!»,але на жаль , я не влучив. Барон  Мюнхаузен теж вистрелив, але невдало. Він кинув рушницю і побіг за зайцем. Наздогнав його, схопив, але той потягнув мисливця за собою. Та барон не розгубився, витягнув із чобота ножа і переміг зайця. Взяли ми його на плечі і понесли додому.

- Спасибі тобі, Сашо ,що провів зі мною такий чудовий день, - сказав

Мюнхаузен .- На знак нашої дружби я дарую тобі рушницю.

   Я був дуже задоволений і з вдячністю прийняв подарунок.

                                                          Скляр Олександр