| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Мій сайт
Каталог статей
Літературно-музична композиція до Дня Матері
| Сцена
прикрашена квітами, плакатами та малюнками до Дня Матері. На стінах висять
газети, що підготували школярі. Вони містять учнівські вірші, оповідання та
листи, присвячені мамам. Посередині сцени — екран, на нього проектується слайд картини Рафаеля Санті «Сікстинська мадонна». Одяг ведучих
прикрашають живі квітки. Звучить фонозапис (Ф. Шуберт «Аве Марія»).Ведучий.
У 1903 році молода американка із Філадельфії Анна
Джервіс звернулася до законодавців із пропозицією присвятити один день кожного року
вшануванню матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами
квітів. У кого матір була жива у цей день, мав приколоти до одягу рожеву
квітку, а в кого мати померла, — білу. 1914 року Конгрес США прийняв постанову
про святкування Дня Матері.Ведуча.
За прикладом Америки цей день стали святкувати у Швеції,
Норвегії, Австрії. 1929 року Спілка українок Галичини звернулася до громади з
пропозицією зробити й у нас цей день святом. Так сталося, що в усьому світі
День Матері святкували і святкують у другу неділю травня. Мабуть, тому, що
саме у травні з"яв-ляється так багато різних квітів.Ведучий.
Слово «мама» зростає разом з нами тихо, як тихо зеленіють
дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна
материнська рука. І так же тихо воно торкається вуст промінчиком маминої
усмішки і лагідністю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою
квітки і радістю веселки, теплою ніжністю руки і вечірньою молитвою.Ведуча.
«Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного
дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як
дар Божий, тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли
над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це — мить, і це — вічність, бо мама завжди
з нами, вона живе в нас і в наших дітях та онуках, в усьому нашому роді і
береже нас та благословляє на добро» (Ярема Гоян),Ведучий.
Тому не дивно, що так багато митців (поетів, художників,
музикантів) зверталися у своїй творчості до образу жінки-матері. Часто у своїх
творах вони вшановували й прославляли свого матір. Як, наприклад, німецький
поет Генріх Гейне. Мати поета Бетті Гель-дерн, дочка відомого лікаря, була
освічена жінка, вона прагнула, щоб її діти стали розумними, культурними людьми.
Своє життя Бетті Гейне присвятила вихованню дітей. Минули роки... 1 її старший
син Генріх Гейне написав сонет «Моїй матері Б. Гейне».Читець.Я
звик високо голову держати,Бо
маю честь і мужність без догани;Хай
сам король мені у вічі гляне, •—Не
опущу я їх, кохана мати.Але
тобі наважуся сказати:Хоч
дух у мене гордий, нездоланний,Та
біля тебе непокора тане.Бо
звик тебе, святу, я шанувати.Моя
душа подолана твоєюВисокою,
прекрасною душею,1 в
небеса я лину разом з нею.І
каюсь я за вчинки, що смутилиТвоє
високе серце, серце миле,Що
так мене усе життя любило!Переклад Максима
РильськогоВедуча. Мама! Чи є на світі слово більш світле й
ніжне? У матері добрі І ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце — в ньому
ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. У народі кажуть:
«Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям», «Нема в світі цвіту цвітнішого, як
маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка». І скільки б тобі не було
років — п'ять чи п'ятдесят, — тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд.
Чим сильніша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше твоє життя.Читець
декламує вірш Іванни Блажкевич «Чи є в світі що світліше?»Чи є в світі що світлішеЗа мамині очі.Що все зорять над дітками.Як вдень, так і вночі?Чи с в світі що щиріше,Як серденько мами,Яке б'ється для дитиниДнями і ночами?Чи є в світі що дорожче,Як мама кохана,Що трудиться для дитиниДо ночі від ранку?Звучить
фонозапис музики П.І. Чайковського «Італійське капрічіо».Ведучий.
Мабуть, усім знайома репродукція картини Рафаеля
«Сікстинська мадонна», що знаходиться зараз у Дрезденській картинній галереї.
Надзвичайна цнота, чистота молодої матері з дитячим і разом з тим самовідданим
поглядом, не по-дитячому прозорливий погляд малюка, що вже пізнав потаємний
сенс життя та смерті, дивовижна натхненність обох — усе це робить «Сікстинську
мадонну» одним із найвеличніших творінь європейського живопису.На
фоні музики читець натхненно промовляє вірні І. Франка «Сікстинська мадонна».Хто смів сказать, що не богиня ти?Де той безбожник, що без серце дрожіВ твоє лице небесне глянуть може,Неткнутий блиском твої красоти?Так, ти богиня! Мати, райська роже,О глянь на мене, з твої висоти!Бач, я, що в небесах не міг найтиБогів, перед тобою клонюсь тоже.0 бозі, духах мож ся сумнівати1 небо й пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя — не казка, ні. І час прийде, коли весь світ покине Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно — тут, на полотні.Ведуча.
Давайте ж І ми будемо прославляти жінку, що подарувала
кожному з нас найцінніше — життя. Читець декламує вірш Й.-В.Гете «До моєї
матері»: Якщо листів моїх і привітань Чекаєш довго, не журись, не думай, Що в серці сина ніжні почуття До матері своєї вже пригасли.0 ні! Повір, моя любов синівська Міцна, мов скеля, що вросла
вглибінь,1 грізний вал бурхливої ріки Тіне зрушить, тільки від очей, Над нею прошумівши, приховає. Ніякі хвилі виру життьовогоНе вирвуть ніжних почуттів моїхДо матері, хоч як би не шуміли.Яких би мук мені не завдавали,Куди б мене від тебе не загнали.Щоб я ніколи просвітку не знав.Не міг тобі на очі появитись,Засвідчити пошану і любов.Переклад П. ТимочкаВедучий. Як звернення до матері, що завжди піклується
про свою дитину, звучать рядки англійського поета Джорджа Гордона Байрона.Читець.Якщо серед людського тлумуВ уяві блідне образ твій,То в час самітності й задумиТи знов у світ приходиш мій.Ізнов тоді у тиші строгійКолишні я гортаю дні,І тлумлений на людях стогінЗривається із уст меніПрости, що є гурті, буває,Тамуючи пекучий щем,Я, серцем плачучи з одчаю,Здаюсь усміхнений лицем.Не думай, ніби ти забута.Коли усміхнені вуста:Я криюся, щоб мука лютаЮрби не тішила зчаста...Як підеш з пам 'яті моєї,У пустку серця хто ввійде?На знак пошани хто лілеїТобі па урну покладе?Ні. ні! в жалобі гордій всюдиТвій берегтиму я покій.І хай весь світ тебе забуде,Не вмреш ти в пам яті моїй!Бо знаю добре, ти єдинаЛюбила з ніжністю того.Хто неоплаканий покинеЦей світ із ницістю його.Для мене ти — небесна мрія, , Чужа моїм земним чуттям.,Свята любов моя, якій яЗалишусь вірним все життя!Переклад Дмитра ПаламарчукаВедуча.
Польський поет Б.Задура писав:До матері я в спогадах вертаюсь,Я не боявся рук її тружденних.Але тривожно думаю тепер,Чи перед ними я не завинив.Задумаємося: чи не
завинив дехто з нас перед своєю мамою, чи не буваємо й ми іноді такі ж жорстокі
та егоїстичні, як герой відомої казки Оскара Уайльда.Ведучі виходять за
куліси. На сцені з'являється дівчина, що виконує роль матері Хлопчика-зірки.
її одіж — саме лахміття. Вона босоніж. Сідає край сцени. З іншого куточка сцени
виходить хлопчик, котрий виконує роль Хлопчика-зірки. На ньому плащ із
вигаптуваними золотими зірочками, на шиї — бурштинове намисто.Хлопчик-зірка
(зневажливо). Яка брудна старчиха! Треба прогнати її
звідси, бо вона така потворна, що на неї гидко дивитися.Жінка
(Мати) звертає увагу на хлопчика. Уважно придивляється,
підводиться і не може відвести погляду.Мати
{радісно і здивовано). Це він, мій синочок, якого я
загубила в лісі. Я — твоя мати. Ти чуєш мене?Хлопчик-зірка
(гнівно). Ти збожеволіла! Як ти смієш казати таке!? Я тобі не син, бо ти —
жалюгідна старчиха в лахмітті. Тож тікай звідси, і щоб я більше не бачив твого
бридкого обличчя!Мати
(благальне). Не кажи так, адже ти справді мій синочок...
Тебе викрали грабіжники й кинули в лісі на сніг, щоб ти замерз. Я тебе одразу
впізнала. Ось родинні знаки — золотий плащ, бурштинове намисто... Я благаю
тебе: ходім зі мною. Я, шукаючи тебе, обійшла весь світ... Ходім зі мною, синочку,
я страждаю без твоєї любові...Хлопчик-зірка
(після паузи, презирливо). Якщо це правда і ти моя мати,
то краще б ти не приходила сюди й не ганьбила мене. Я гадав, що моєю матір'ю є
Зірка, а не якась старчиха. Тому забирайся звідси геть, щоб я тебе не бачив
ніколи.Мати
(у розпачі). Ой, синку, синочку мій! Невже ти й не
поцілуєш мене на прощання? Я стільки натерпілася мук, допоки відшукала тебе!Хлопчик-зірка
(презирливо). Нізащо! На тебе навіть глянути бридко. Я
краще поцілую гадюку чи жабу-ро-пуху, ніж тебе.Мати
із сльозами виходить, а Хлопчик-зірка. сміючись, побіг у протилежний бік
сцени.Знову
з’являються ведучі.Ведучий.
Згадуються рядки поезії Роберта Бернса:... Ура жіноцтву! Гук такий.Крізь вихор танців святковийКругом лунає дзвінко;Хто нам гамує всі жалі?Ти, втіхо втіх, рай на землі.Відрадо серця, жінко!Нелюдьки, що жінок весь часХотіли 6 уникати.Глядіть, щоб не зреклася васІ ваша рідна мати! Якщо трапиться — ви завинили перед
мамою, не гайте часу, підійдіть до неї, поцілуйте, попросіть вибачення, і вам
одразу стане легше на душі, а на маминих очах знову засяє усмішка...Ведуча.
Мамо, мамочко, матусю... Чи так ви звертаєтесь до своєї
неньки? Знайдіть чарівні слова, що зігріють материнське серце, загляніть у її
очі, торкніться її рук і скажіть...Читець
декламує вірш Станіслава Тельнюка:Ну, до побачення, нене кохана...Знову прощання і знову розлука...Знову мене обіймають востаннєЧорні, великі, порепані руки.Я пам'ятаю їх з раннього малкуВ праці невтомній —у свято і в будень.Тим-то ж люблю я їх ніжно і палко.Тим-то ж ніколи я їх не забуду.їх, що мене у колисці гойдали -Першого, та не єдиного сина,їх. що копійку щодня заробляли,Воду носили і тісто місили,їх, що звели мене вперше на ноги,Їх, що тряслися, аби не упав ти,їх, що мені показали дорогу -Чесну й тернисту дорогу до правди...Хай там у когось маленькі та білі,Ніжні, нетруджені, пещені руки, —Мамині руки стократ мені милі —Скільки ж зазнали і горя, і муки!Ведучий.
«Вимовляю слово «мама» — і ввижається мені добра її усмішка,
каре Іскристе мерехкотіння в очах, ласкаве звучання голосу. Жоден колір,
либонь, не пов'язується з її образом, тільки здається, наче сяє чимось
золотистим від її очей, вишневим від її губ, яблуками-антонівками від її рук —
і за всім цим щемко постає слово «рідна», яке, здається, саме зовсім позбавлене
кольору, а тільки дороге воно, ніжне, хвилююче, мов усі кольори, разом узяті»
(Євген Гуцало).Читець
декламує уривок із поезії Е. Межелайтиса «Жінка».Мені
здаєшся ти такою:в
прозорості небесних барв, з очима мрії голубої, спинилась ти із немовлям і
дивишся у світлому спокої на шлях, що тоне в млі. У тебе на обличчі — терпіння й щастя — на землі супутниці усіх жінок, що у
стражданні ждуть тієї миті, коли дитя прокаже їй раптово, її першій перше своє
слово. Як гордо їй! Мала життя зернинка, яку вона, щаслива мати-жінка, для
світу народила, світиться, мов промінь, новий народжуючи день. А той, хто може
на долоні зважити піщинку, у пісках невидну, той відчуває всю планету; І мати
так: тримаючи дитину, всю землю держить на своїх руках. І тільки через те ми
матір називаємо святою.На
Рафаелевій картині ти мені знайома:в
руках —- зернинка, мов земля, вагома.Здаєшся
ти мені такою.Переклад В.БичкаВедучий.
Жінку-матір часто порівнюють з небесним створінням,
богинею, святою. Це не випадково. Любов матері — найбільша коштовність у нашому
житті. Любов до матері — найсвітліше щастя. Повноцінним, спокійним та радісним
є життя людини, якщо ці два почуття бентежать її думки та керують вчинками, адже
мати — сонце нашого житття.Ведуча.
Наші мами! Сьогодні ми низько вклоняємося вам за ваші
нестерпні муки, в яких народжуються нові життя: за ваші безсонні ночі, коли ви
сиділи над нашими колисками; за ваше велике терпіння, ніжні руки і гарячі
.серця. Це ваші повсякденна турбота і невтомна праця, ваша палка любов
благословляють нас у дорогу життя.Здоров'я і щастя вам,
наші любі мами!Учасники свята дарують квіти своїм матерям.
|
| Категорія: Позакласна робота | Додав: lydmilavanzha (18.03.2014)
|
| Переглядів: 1818 |
| Рейтинг: 0.0/0 |
|